Сьогодні я рада представити вам історію зростання Кирила Краснобаєва, який обіймає посаду Lead Software Engineer в Innovecs.
Цей рік — важлива віха для Кирила, що відзначає десятиліття відданої роботи в Innovecs. Я зустрілись з ним, щоб поговорити, як змінився досвід Кирила та за останні десять років.
Ще в школі я вивчав англійську мову з репетитором, і мені було важливо після випускного не втрачати ці навички. Тому я вирішив вступити до Інституту іноземних мов. На початку нульових не було такої кількості англомовного контенту для занурення в мову, тому вступити на цю спеціальність було для мене логічним кроком. Проте на третьому курсі я перейшов на заочне навчання, коли зрозумів, що хочу отримати іншу професію.
Я вирішив пройти IT-курси, які, до речі, були набагато якісніші та інформативніші, ніж зараз, на мою думку. Ймовірно, через те, що IT-сфера ще не була так сильно розвинена, і на цих курсах викладали дуже сильні фахівці, які вже пізніше перейшли працювати за спеціальністю в комерційні компанії.
Під час навчання на курсах я зрозумів, що мені не вистачає математичної бази, тому вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, щоб отримати другу вищу освіту.
Вивчення програмування мене захопило, я був старанним студентом, тому мене майже одразу після закінчення курсів запросили працювати помічником викладача в компанію, яка проводила ці курси.
Мені дуже подобалося викладати, оскільки по своїй природі я люблю ділитися інформацією, пояснювати щось. Пишаюся тим, що один з моїх колишніх студентів зараз працює в Google. Звичайно, після курсу він пройшов ще багато етапів навчання, але я вважаю, що також допоміг закласти цеглинку у його кар’єру.
У майбутньому я розглядаю як зону для росту — можливість стати ментором в Mentorship Program.
Звісно, це залежить від робочого навантаження та інших факторів, але колись я б хотів викладати або передавати свій досвід в процесі менторингу.
Коли я тільки починав працювати в Innovecs, моїм менеджером був Дмитро Великоіваненко. Це, мабуть, один з кращих лідерів, з якими я коли-небудь працював у своїй кар’єрі. Я навчився багато у нього і вдячний за те, що він ділився досвідом, направляв і дуже мудро організовував процеси всередині команди. Під його керівництвом ми за півроку побудували процеси за методологією Agile з нуля. При цьому це сталося максимально комфортно та екологічно для команди, коли кожен з учасників відчував себе на своєму місці.
Зараз, коли я працюю вже над іншим проєктом, моєю менеджеркою є Аліна Горай. Аліна дуже допомагає нашій команді структурувати всі процеси, фіксує і документує нашу роботу та надає підтримку за необхідністю.
У майбутньому я розглядаю можливість стати лідером команди, але впевнений, що для цього потрібно отримати додаткові знання, пройти навчання, щоб бути ефективним та приносити більше користі як проєкту, так і команді.
Мій шлях з Innovecs почався в часи Майдану та невизначеності, тоді не всі компанії готові були ризикувати, активно наймаючи та розширюючись. На той момент я вже був сіньйором, а моєю основною спеціалізацією була мова програмування PHP.
Після співбесіди я мав можливість поспілкуватися з командою клієнта, й ми відразу знайшли спільну мову. Більша частина команди складалася з досвідчених фахівців, наші цінності збігалися. Мене чекав дуже цікавий та масштабний проєкт, в якому я мав carte blanche. Я міг приймати велику кількість стратегічних рішень та працювати не лише над кодом, але й над візією.
Це була нова флагманська платформа для медійного контенту, яку надалі використовували великі всесвітньо відомі компанії. Мене дуже мотивувало, що у мене була можливість самостійно розв’язувати питання дизайну та архітектури платформи.
Мені було цікаво створювати цю платформу практично з нуля, зі своїм баченням та використовуючи всі свої таланти для досягнення ідеального результату. Мені подобалося, що мою роботу дуже цінували та я був незамінним спеціалістом. Звісно, медаль має дві сторони, і така гіперзалученість несе за собою велику відповідальність. Це були дуже насичені робочі періоди, коли я був практично повністю поглиблений у роботу.
За своєю природою я працьовитий і люблю, щоб все було зроблено вчасно. Пишаюся тим, що у своєму житті ні разу не просунув жодного дедлайну. Але є й інша сторона: мені не завжди вдається зберегти баланс між роботою та відпочинком. Часто стається так, що я працюю додаткові години, й хотів би досягти балансу між різними сферами життя. Я щиро заздрю колегам, які вміють правильно розподілити час і знаходити можливості для регулярного відпочинку, спілкування та фізичної активності.
На моєму поточному проєкті є велика команда, й мені подобається, що завжди є плече, на яке я можу спиратися. Командна робота класна тим, що завжди є кілька поглядів на проблему, а також можна щось делегувати для кращого розподілу обов’язків.
Мені дуже подобається колектив. Мої колеги постійно розвиваються, вивчають нове та шукають розв’язання проблеми до кінця. Загалом, це одна з відмінностей саме українських програмістів. Ми націлені на досягнення результату та завжди шукатимемо багато підходів для того, щоб програма працювала так, як потрібно.
Ні для кого не секрет, що IT-сфера досить токсична за природою комунікацій всередині команд. Ймовірно, обставини складаються так, тому що у цій сфері працює дуже багато талановитих людей, які вважають себе розумнішими за інших.
Тому я особливо ціную колег, які спілкуються екологічно, і сам також стараюся завжди бути дружнім у спілкуванні. На моєму кар’єрному шляху зустрічалися дуже талановиті, геніальні програмісти з величезним досвідом роботи, які спілкувалися на рівних з джуніорами та стажерами, вміли пояснити все просто, не демонструючи своєї професійної переваги.
Я вважаю, що чим вище рівень програміста в ієрархії компанії, тим більш важливими стають навички комунікації та soft skills.
Іноді вважається, що програміст за замовченням стане хорошим керівником для команди програмістів, тому що він розуміє специфіку роботи, але насправді це не завжди так. Я знаю приклади, коли програміст ставав токсичним лідером для команди, саме тому, що знав нюанси процесу розробки й надмірно давив на команду, висуваючи нереалістичні терміни або наполягаючи тільки на своєму баченні реалізації архітектури.
Один з моїх принципів для ефективної комунікації — більше слухати, менше говорити й ретельно обдумувати те, що мені доносять. Завжди є спокуса одразу відкидати запропоновані ідеї, бо вони здаються невірними. Але якщо виходити з постулату, що спочатку ти повністю довіряєш людині та віриш у професіоналізм свого колеги, то тоді починаєш слухати та дійсно вдумуватися у пропозицію. Таким чином під час глибокої комунікації та обміну думками народжуються оптимальні рішення, а також зміцнюється взаєморозуміння в команді.
Коли ти у професії не декілька років, але коли рахунок йде на десятки років, процес вивчення нового має стати частиною робочої рутини, щоб не розслаблятися. Я впевнений, що потрібно виділяти щотижня принаймні годину часу на вивчення нового. Таким чином під час цього марафону навіть досвідчені спеціалісти залишаються конкурентоспроможними.
За останні десять років колосально змінився обсяг технологій та знань, який потрібно осягнути програмісту. Наприклад, раніше мови оновлювалися раз у три-чотири роки, а зараз такі платформи як Angular або React оновлюються двічі на рік. Технології так швидко розвиваються та їх стає так багато, що, до прикладу, сучасному джуну потрібно в рази більше знати, вміти набагато більше, ніж його колезі десять років тому.
Математична база, яку мені дала друга освіта, є хорошим підґрунтям, а додаткові навички я отримую на курсах, з книг та в блогах. Так, у 2018 році я почав вивчати технологію Angular і більшість знань отримав з декількох курсів на Udemy. Зараз час від часу я також вивчаю оновлення цієї технології на ресурсах інструкторів, які лаконічно подають найважливіше. Так я залишаюся в курсі останніх тенденцій.
Ще одним етапом мого професійного розвитку є підготовка до майбутньої сертифікації Azure, а потім, можливо, планую здобувати сертифікат AWS. Звісно, ці навички не потрібні мені щодня в роботі, але розуміння повної картини дуже допомагає під час створення архітектури, щоб правильно приймати рішення.
Я вважаю, що синдром відмінника — мій головний рушійний двигун, завдяки якому я розвиваюся. За цей десятирічний шлях з Innovecs я навчився багато чому, точно став краще як спеціаліст і, можливо, як людина.
Головне, що я бачу шлях для подальшого розвитку в компанії: можливо колись стану ментором та буду передавати знання колегам в компанії, можливо стану лідером команди розробників та однозначно продовжу поглиблювати професійні знання.