Зона комфорту – хитра пастка. З одного боку ти відчуваєш стабільність і впевненість у завтрашньому дні, а з іншого – ніколи не знаєш, коли життя вирве тебе з цієї зони й ти опинишся сам на сам з реальністю. Рішення є – не відмовляйтеся від нових можливостей, розвивайтеся та ставте під сумнів статус кво. Про це наша наступна історія Ольги Передери, IT Copywriter в Innovecs.
Чому вирішила займатися копірайтингом?
Довгий час я була підприємицею з офісом на Оболонський набережній, де ми навчали «айтішників» англійської мови. Та згодом на ринок почали виходити великі мережеві школи та нам не вдалося витримати з ними конкуренцію. Потім у мене настав інший прекрасний етап у житті – декретна відпустка. Я взагалі відношуся до людей, які постійно чомусь вчаться, цікавляться новим та не сидять на місці. Тому в декреті я шукала для себе нові сфери. Так я почала писати.
Ти навчалася копірайтингу?
Як і більшість копірайтерів, я – самоучка. Щіпка освіти психолога, жменька роботи викладача англійської мови та багато бажання розвиватися – це мій рецепт опанування копірайтингу.
Перша робота мені приходила по знайомству: зверталися друзі, просили написати тексти. З часом я набила руку, почала писати краще й у мене з’явилися стабільні надійні клієнти.
Ти в основному працювала на фрилансі. Чому вирішила піти в компанію та які враження?
Коли мене запросили в Innovecs, я спочатку засумнівалася, адже фриланс має свої очевидні переваги: абсолютно гнучкий графік, різні клієнти та задачі. Але я у своєму житті дотримуюся одного важливого принципу: «Ніколи не відмовляйся від нових можливостей!». Тому я подумала, а чому б і ні? Варто спробувати!
Одним з поштовхів в моїй письменницькій кар’єрі став проєкт «Я зможу!», який спрямований на посилення ролі жінок у суспільстві. Отримавши в рамках проєкту величезну мотивацію, підтримку та віру в себе, я пройшла відбір за програмою Євросоюзу Study Visit for the Ukrainian Community Media Outlets та 2 роки поспіль вивчала журналістику у Лондоні та Шеффілді.
Завдяки участі в цьому проєкті я не лише значно виросла професійно, але й стала частиною великої спільноти успішних та сильних жінок. З Британії до Конотопу я привезла жіночий клуб We Are, де ми з дівчатами збиралися на неформальні зустрічі, ділилися досвідом, надихалися успішними кейсами.
Я жодного разу не пошкодувала про своє рішення змінити фриланс на постійну роботу в компанії. Розвіялися мої упередження про нудну рутинну роботу, про велику компанію, де всі байдужі та заточені під виконання своїх тасків. В Innovecs все не так! Компанія працює у 5 напрямках: геймінг, здоров’я, логістика, фінтех, медіа – моя креативна фантазія не знає меж. Я знову і знову поринаю в нові для себе сфери, копаюся та вивчаю технології, постійно спілкуюся з топовими українськими IT-фахівцями.
Немало важлива підтримка, яку мені дає команда – мій менеджер та колеги. Я до Innovecs та я зараз – це 2 різних спеціалісти. Мій PROFESSIONAL рівень значно прокачався за час роботи в компанії.
Як виглядає день копірайтера? Як проходить процес роботи з текстами?
Коли мені ставлять задачу, я виділяю цілий день на дослідження теми. Всю інформацію я поглинаю з інтернету, відкриваючи посилання за посиланням, закопуючися глибше в проблематику. В такі момент завжди важливо вчасно зупинитися та не зійти з цілей тексту. Адже, в наш час з таким обсягом інформації дуже легко загубитися.
Далі я організовую свою роботу, збираю референси для дизайнерів, формую чернетки. Зазвичай 1 текст у мене може бути написаний на 5 різних чернетках, які я потім збираю в одну якісну статтю. Сам процес написання у мене займає 2 дні. Я завжди залишаю статтю «відлежатися» певний час, щоб потім свіжим незамиленим поглядом фінально її вичитати.
Ти працюєш у дистанційному режимі. Як тобі вдається відчувати себе частиною великої команди?
Відчуття фрилансу на початку мене не відпускало, я все одно ніби працювала в тому ж самому форматі. Але у січні цього року сталася подія, яка все це змінила. У мене наступив період «творчого ступору» і один текст я все ніяк не могла написати. Я навіть почала місцями панікувати: «А як так?», «А що далі?». Мій менеджер в той момент мене дуже сильно підтримав, він підібрав потрібні слова та повернув мене в колію.
Саме в той момент я зрозуміла, що я не працюю сама на себе, я не одна, у мене є команда, менеджер, наставник. Також мене дуже підтримувала колега копірайтерка, давала слушні поради, ми разом працювали над моїми текстами. Хоча все було онлайн, я відчувала таку шалену підтримку команди, що врешті загорілася корпоративною культурою компанії.
Мені дуже подобаються маленькі прояви уваги від компанії: кошики фруктів, подарунки на свята. Я зараз настільки ENGAGED, що готова навіть їхати в київський офіс, щоб вирішити квіз на кухні, який там нещодавно повісили, щоб працівники проявили свої SMART скіли.