Вміння говорити від серця до серця — скіл, який не раз стане у пригоді. Ми часто рефлексуємо, але, як часто ми можемо донести свої думки, щоб нас почули, а не образилися? Олена Ратова, Project Coordinator, навчилася цьому завдяки своїм захопленням психологією. Ця наука — її надійний помічник по життю в цілому та на робочому місці. А ще в Олени є прекрасний світ живопису: в ньому є фарби, полотно, тиша та процес творення тут і зараз. Про це та інше читайте нижче в inFocus.
— Ким ти мріяла бути у дитинстві?
— Танцівницею. Я професійно займалася танцями і всі мої цілі були направлені в цю галузь.
— Наскільки важливою є підтримка сім’ї у становленні як особистості, так і професіонала?
— Вважаю, що підтримка потрібна. Проте мене не особливо підтримували. У дитинстві я від цього страждала. До наших батьків розуміння важливості підтримки іноді приходить із віком. Зараз все по-іншому — вони підтримують і пишаються мною. Але на це знадобилися роки.
— Як вони дійшли цього розуміння — бачили твої досягнення?
— Захоплюючись психологією, я кілька разів порушувала цю тему. Мені хотілося висловити свої почуття, сказати, що подобалося, а що ні. Після того, як мені вдалося донести цю думку, все змінилося. Загалом, деяким людям потрібна ця прямота.
— Як батьки реагували на таку прямоту? Чи не було образ?
— Спочатку відчувалася образа. Потрібні були час і зусилля — вода камінь точить. Наводячи конкретні приклади, потрібно бути терплячим і м’яким. Говорити прямо — не значить рубати з плеча і робити боляче. Я не одразу це усвідомила.
— Чому ти почала займатися тим, чим займаєшся зараз?
— Як такого плану працювати саме тим, ким я працюю зараз, у мене не було. За освітою я менеджер туризму. Я працювала за спеціальністю у великій компанії і мені там подобалося. Після виходу з декрету вирішила спробувати щось нове. В Innovecs я прийшла на роль Travel Manager, займалася організацією відряджень та вирішенням усіх супутніх питань. А потім запровадили карантин. У компанії на посаді Project Coordinator працювала моя знайома, яка вирішила йти далі кар’єрним шляхом і запропонувала мені зайняти її місце. Все сталося дуже швидко: зі мною провели співбесіду того ж дня. Ми відразу порозумілися з моїм менеджером.
Потім була ціла низка курсів. Один із них — Google Project Management, який я рекомендую всім новачкам у сфері. Навчання дало мені міцну основу.
— Чи не було страху починати щось нове?
— Ще як був. Сумніви, відсутність віри в себе, синдром самозванця — це супроводило мені якийсь час. Спілкування з людьми у Innovecs надихнуло мене йти вперед. Крім того, надихають перші перемоги у новій галузі.
— Які якості найважливіші у твоїй професії?
— Комунікабельність, знаходження спільної мови з кожною людиною. У нас у команді 27 працівників. Склад різнопірий: інтроверти, екстраверти; ті, хто люблять ділитися, і ті, хто вважають за краще все тримати в собі. Допомагає мій інтерес до психології. Я завжди намагаюся зрозуміти внутрішній світ людини, розібратися, запропонувати рішення чи допомогу. Потрібно вміти знайти компроміс, щоб було комфортно всім. Також у роботі важлива здатність самоорганізовуватися. Сумувати не доводиться, адже щодня на мене чекає сім-вісім зустрічей, серед яких трапляються термінові дзвінки від клієнта.
— Який вигляд має твій робочий день?
— Ранок починається з трьох статусних зборів з трьома різними командами, які займають в середньому півтори години. Заздалегідь я переглядаю Jira та робочі чати для розуміння, хто чим займається. Далі йдуть зустрічі з нашою командою з Тель-Авіва, клієнтами. Іншими словами, більшу частину часу займають дзвінки, а між ними — усунення ботлнеків. За моїми оцінками, я розмовляю 90% робочого часу.
— Чи траплялись у тебе вигоряння?
— На минулій позиції я зрозуміла, що більше не можу залишатися на тому самому місці. Якщо немає руху вперед, то все починає втрачати сенс. Але знайшлися люди, які тут же показали мені ще одні двері і відчинили їх. Дякую Дмитру Кривенко, нашому технічному ліду, який не дав мені впасти в цей стан. Можна сказати, що я була на межі вигоряння. Далося взнаки і те, що я дуже давно не йшла у відпустку.
— Які челенджі супроводжують тебе у щоденній роботі?
— Перший і найголовніший — розуміння технічних тонкощів без спеціальної освіти. Доводиться постійно щось читати та вчити. Окрім цього, я людина творча без матиматичного складу розуму.
— А що найцікавіше у роботі?
— Організаційні моменти, наприклад, колаборація. Спочатку зв’язок з ізраїльською командою обмежувався розмовою у чаті. Доклавши зусиль, нам вдалося згуртуватися та досягти стану єдиного організму. Результат мотивує і ти хочеш досягати більшого. Методом спроб і помилок я крок за кроком досягала цієї згуртованості. Коли з’явився тісний зв’язок між усіма нами навіть за сотні кілометрів, я була щаслива і розуміла, що все не дарма.
— Як згуртованість впливає результат?
— Я рада працювати у дружній команді. Проводячи співбесіди, я намагаюся підбирати близьких за духом людей. На мій погляд, дуже важливе відкрите спілкування всередині колективу, де ніхто нічого не приховує. Не повинно бути сором’язливості щось перепитати й уточнити. У дружній атмосфері ти приходиш не на роботу, а в свою другу сім’ю, де панує розуміння і почуваєшся в безпеці.
— Як відчути, що людина близька за духом?
— По-перше, я довіряю своїй інтуїції. По-друге, відразу помітно, як людина реагує на ту чи іншу ситуацію. Були випадки, коли кандидат під час співбесіди починав юлити, хитрувати, уникати питання або різко відповідати. Така людина не увіллється в нашу команду, просто тому що у нас не прийнято так спілкуватися — відсутні різкість та підтекст. Вистачає 20 хвилин, щоб зробити висновок. Чисто технічно розвинутись можна, а змінити характер і внутрішній світ — ні. Тому набагато правильніше взяти джуніора зі схожими цінностями та виростити з нього професіонала високого рангу.
— Як почати освоювати твою професію?
— Основа — це курс PMBOK (Project Management Body Of Knowledge). Є ціла низка лекцій з Scrum, які я постійно прослуховую. Все залежить від мети людини. Також Google Project Management, який я згадувала вище, дає хорошу базу з безлічі аспектів аж до вирішення конфліктних ситуацій. Загалом треба любити людей. Якщо ти самітник чи соціофоб, шанси працювати у професії дорівнюють нулю, адже менеджмент — це насамперед спілкування.
— Що допомагає тобі бути ефективною?
— Я використовую Todoist, Google Calendar. Потрібно відучувати себе все тримати в голові, адже все одно щось загубиться в безкрайньому морі завдань. Дуже допомагає командна робота, оскільки всі люди та завдання взаємопов’язані. За останні роки я зуміла посилити самодисципліну.
— Як технології змінять твою професію у майбутньому?
— З’являється багато інструментів для управління, естімації завдань. Активно йде гейміфікація менеджменту — все доступне в онлайні. Є зручні ресурси та додатки, які спрощують процес. Навіщо малювати діаграми самому, якщо замість тебе з цим чудово впорається трекінгова система. При цьому жодний сервіс не замінить спілкування з людиною. Інструменти — помічники з рутинними завданнями.
— Чи з’явились у тебе нові хобі з приходом до компанії Innovecs?
— Я почала займатися Fly Yoga. Це повноцінне тренування, яке приємно вимотує. Майже вся моя команда грає в настільний теніс, який не є моїм видом спорту. Добре, що в Innovecs є широкий вибір ком’юніті за інтересами, де люди можуть об’єднатися. Приємно дивитися, як співробітники, маючи спільні інтереси, перетворюються на друзів. Великий респект Innovecs за різноманітність ком’юніті. Хотілося би бачити більше спільнот із зимових активностей, наприклад, сноуборду.
— Чи існує work/life баланс?
— Вихідні створено для сім’ї. Звичайно, кордони трохи розмилися, але важливо вміти їх встановлювати час від часу. Я намагаюся стежити, щоб моя команда не переробляла. Крім роботи є інший бік життя, який не можна відкладати чи забувати.
— Де ти шукаєш натхнення?
— Я люблю малювати, рукоділити, готувати. Творчість мене сповнює.
— Кого любиш із художників?
— Ніжно люблю Ван Ґоґа, на виставці якого була в Амстердамі. Здебільшого я люблю імпресіоністів. Часто ходжу на виставки маловідомих митців у Києві. Хоч і професійно я не займалася малюнком, світ живопису мене окрилює. Ми з моєю чотирирічною дитиною беремо папір, пензлі чи олівці і просто мовчки разом малюємо, насолоджуючись самим процесом.
— Чому вчишся сьогодні і хотіла б навчитися у майбутньому?
— Постійне навчання — це необхідність для сучасної людини. Мені належить ще багато чого осягнути в технічній галузі. Головне, що є допитливість та непідробний інтерес до теми. З нового року планую відвідати PM Day.
— Що з корпоративної культури Innovecs тобі найбільше подобається?
— Зрозуміло, доступ до великої кількості ком’юніті, яке постійно поповнюється. А ще можливість вибору іншої професії усередині компанії. При цьому тобі завжди допоможуть, підкажуть і спрямують. Подобаються прозорість та простота спілкування, адже немає бар’єрів, які захищають найвище керівництво від підлеглих. Завжди можна зустріти в коридорі Алекса, нашого СЕО, або інших людей з C-Suite і перекинутися парою фраз.
— Що робить тебе щасливою?
— Комбінація задоволеності роботою та особистим життям — коли все гаразд і в офісі, і вдома. Взагалі я щаслива від дуже простих речей. Перегляд цікавого фільму, насолода смачною та красивою їжею — все це приносить задоволення і робить мене трохи щасливішою.
— Що мотивує тебе залишатися у Innovecs?
— Innovecs — синонім росту та розвитку. Я працюю вже на третій позиції у цій компанії. Круто, що люди без досвіду можуть пробувати себе у нових ролях, вчитися на практиці та рости професійно. Постійно проводяться курси, воркшопи. Я знаю, що таке далеко не скрізь. Під кожну людину розробляють Promotion Plan на півроку, де вказані знання та навички, які ти маєш отримати за цей період. Головне — відчуваю у Innovecs підтримку, а вона для мене безцінна.