Світлана Рум‘янцева, Project Manager: “Я хочу, щоб було щастя навколо. А воно в маленьких речах”

22 Жовтня, 2021 4 хвилин читання

Окрім безумовного професіоналізму, кожний Інновексівець — це унікальний внутрішній світ зі своїми дитячими та дорослими мріями, викликами, труднощами, амбіціями тощо. Ми всі принесли у компанію свою певну історію. А іnFocus — це можлівість нею поділитися та стати трошки ближче один до одного. Гость рубрики сьогодні — Світлана Рум’янцева, Project Manager. Ось яким вийшло наше heart2heart інтерв’ю.

Ким ти мріяла стати в дитинстві?

Я мріяла стати адвокатом та захищати права людей. Для мене завжди було найскладнішим питання – чи змогла б я захищати винних. Так і не змогла собі відповісти на нього, навіть після випуску з вишу. Того часу хотілося бути юристом, аби підтримувати справедливість.

Наскільки важлива підтримка сім’ї в становленні як особистість і як професіонал? Чи підтримували тебе у виборі кар’єрного шляху?

Підтримка дуже важлива. Її вплив важко переоцінити. Я це зрозуміла, напевно, років у 27. Оскільки я хотіла бути юристом, то пішла вчитися до юридичної академії. Наприкінці 5-го року зрозуміла, що юристом я не буду, а от політика та державне управління вже цікавіше. Сім’я мене не зупинила, хоча навіть я сама думала: «Нащо я взагалі вчилася?». Далі я продовжила навчання, та після аспірантури захищалася зовсім за іншою спеціальністю — політологією. Очевидно, що зараз я не політолог. Утім, саме під час аспірантури я почала вивчати управління не тільки державного, а й проєктного типу, що дійсно сподобалось.

Тепер хочеться лише подякувати родині, яка ніколи не вказувала на витрачений час, ніби: «Десять років витратила, обидві спеціальності тепер не потрібні, ще й працюєш неясно де». Тому, так – підтримка неймовірно важлива. Навіть якщо не активна, то пасивна – здатність не заважати на шляху чужого розвитку.

Які якості, на твою думку, є найбільш важливими у твоїй професії?

Комунікабельність та все те, що ніхто не читає у класичних «правильних» резюме. Стресостійкість, цілеспрямованість — отакі якості. З одного боку це вже каламбур, але насправді багато чого на них і побудовано. Також мультизадачність та вміння швидко реагувати на обставини. Якщо вже щось й виходить з-під контролю, то спочатку необхідно відреагувати на проблему, а вже потім боятись, що щось могло не вийти.

Я обожнюю себе за оптимізм. Обома руками за те, щоб зайвий раз похіхікати, ніж впадати в депресію, яка нікому непотрібна. Практика показує, що важко злитися, впадати у відчай та опускати руки, коли хтось перед тобою посміхається та підтримує.

Тобто це твоя супер сила, яка допомагає тобі, команді та заряджає інших людей?

Можливо. Завжди добре, коли поруч є людина, яка може з посмішкою сказати: «Це все фігня, разом ми розберемося/справимося». Якщо для свого оточення цією людиною можу бути я, то це прекрасно.

Як виглядає твій типовий робочий день?

Інколи здається, що всі робочі дні однакові, але насправді це радикально не так. Кожен день — це спілкування з великою кількістю людей, розв’язання проблем, запитань, планування на майбутнє та моніторинг того, що пішло не туди. Звісно, все це змішане з листами, звітами, обробкою та написанням документації, підтримкою зв’язку зі всіма стейкхолдерами. Іншими словами, кожен мій день одночасно дуже не схожий і дуже схожий на попередні.

З якими челенджами ти стикаєшся в повсякденній роботі?

Як правило, найскладніші – челенджі комунікаційного типу: домовитися, заохотити, переконати, затвердити. Питання перемовин — найскладніші, оскільки вони часто перебувають у різних площинах, наприклад, всередині команди, або стосуються і клієнтів. Дуже важливо зрозуміти кожного, та вийти на win-win.

А якщо оцінити в цілому, то що найскладніше у твоїй роботі?

Встигнути та обрати якісне рішення у конкретних умовах. Основна задача менеджера, і в мене у їх числі — створити максимально продуктивні умови роботи, аби все було виконано в рамках договору. Інколи буває, що це треба зробити до певного часу, в конкретну дату, інколи необхідно розблокувати команду, кинувши все та звернувши увагу на конкретне питання. Окремо ще зі всіма зідзвонитися, всім про все розповісти, десь допомогти тощо. Тому, найскладніше — втиснутися у 24 години.

Що тобі в цьому допомагає?

Система пріоритетів: спочатку робимо важливе, потім робимо теж важливе, але що може трохи почекати. Часто задачі, які стосуються безпосередньо клієнтів, автоматично підіймаються у пріоритеті. Аналогічно щодо спірних питань всередині команди. Я намагаюсь розписати день так, аби до обіду звернути увагу на питання, що блокують роботу інших, а потім вже займатися рештою. Пріоритети — наше все.

А що саме цікаве у твоїй роботі?

Кожен виклик по своєму крутий та цікавий. Я завжди знаходжусь серед крутих людей, тому найскладніше та найцікавіше — комунікації. Щоденне спілкування з командою, стейкхолдерами постійно підштовхує до розвитку, адже від них багато чого дізнаюсь та навчаюсь. Мене драйвлять складнощі, процес їх вирішення та отримання кінцевого результату.

А що ти відчуваєш, коли бачиш результат?

Це відчуття дзену. Ми до цього йдемо щодня, вирішуючи якісь задачі. Я радію, коли бачу результати своєї роботи, коли вдається допомогти команді та клієнтам, коли команда хизується своїми досягненнями, а також, коли бачу позитивні емоції клієнтів, викликані нами. Кожна маленька перемога дуже надихає.

Як ти оцінюєш згуртованість твоєї команди? Як це впливає на результат і якість виконаної задачі?

В нас дуже дружна команда і я вважаю, що це головне. Є менеджери, які підтримують в команді суто робочі процеси, утім я за те, щоб атмосфера в команді нагадувала родинну та дружню. Коли ти працюєш в згуртованості — всі мають єдині ціль, бачення, та налаштовані на один результат. Коли є згуртованість, ви швидко розумієте один одного. Всі знають, хто про що думає, хто чим займається, чим захоплюється, в кого які бажання. А це мотивує дороблювати, допомагати, не блокувати та, ні в якому разі не підставляти.

Мені подобається, що у нас в геймінгу панує така атмосфера всюди, незалежно від проєкту.

Чи є таке, що людина може абсолютно прямо висловити все, що в неї на душі?

Може, але фільтруючи, звісно — перетворюючи це в більш позитивну інформацію. Якщо це фідбек критичного характеру, то він має бути конструктивним. Всі пам’ятають про вихованість та дипломатію. Ми націлені не лише на результат та команду роботу, але й на особистий зріст, тому всі радісно сприймають конструктивний відгук щодо роботи.

На твій погляд, як технології змінять твою професію в майбутньому?

Сподіваюсь, що на краще. Розробка нових ігор, у будь-якому разі, буде потребувати постійної комунікації та креативу, тому, було б непогано допомагати технологіями у залученості команди. Особливо гостро нестача комунікації може відчуватися у розподілених командах на ремоуті.

Сподіваюсь, що майбутньому завдяки технологіям ми побачимо:

  1. Можливість інвестувати менше часу у вироблення нового контенту, та залишати більше на вивчення нового, саморозвиток та сім’ю;
  2. Ймовірно, технології стануть легшими та більш інтуїтивно зрозумілими для використання як розробниками, так і нетехнічними спеціалістами;
  3. І надалі швидко та комфортно працювати на ремоуті.

Стовідсотково хотілось би бачити позитивні зміни щодо ремоуту, й не тільки зберегти, але і покращити залученість команди незалежно від місця. Буде цікаво подивитися, як це врешті виглядатиме через 5-10 років, але впевнена, що комунікація залишиться на першому плані.

З чого потрібно почати освоєння твоєї професії?

Я б порадила бути допитливим та намагатися бути таким увесь час. Важливо якомога більше читати, слухати, спілкуватися з людьми з цієї сфери. Так напрацьовується теорія, як базис практичного використання навичок. Наприклад, я починала шлях з проєктного координатора в розробці вебсайтів, а у вільний від роботи час практикувалася й проробляла їх прототипи, мокапи. Спочатку повторювала популярні сервіси, а потім придумувала власні схеми. Отже, три стовпи: цікавість, теорія й практика.

Чому ти вчишся зараз і чому б ти хотіла навчитися в майбутньому?

Сьогодні я кожного дня вчуся у своєї команди. Оскільки я людина не з технічного напряму, переді мною — неоране поле нових знань та навичок, і я із задоволенням дізнаюся, що і як працює. Крім того, проєктні задачі підштовхують розбиратися з різноманітними інструментами.

Зараз, наприклад, на мене чекає багато цікавого, пов’язаного з маркетингом та аналітикою продукту, над яким працюємо. Доводиться вчити багато нового. Але це дуже круто. Насправді є мільйон напрямів, куди можна (а в певний проміжок часу – треба) розвиватися.

Тобто новизна тебе не лякає?

Дуже нерозумно вважати, що людина може знати все. Навпаки, важливо ясно усвідомлювати, як мало ти знаєш, бо якраз це і мотивує до розвитку та постійного росту своєї цінності.

Чи існує work/life баланс і чіткі межі між роботою та життям поза нею?

У мене немає межі між роботою і життям. Можу навіть сказати, що її ніколи не було. Я доволі часто думаю про роботу вдома, на вихідних, у відпустці. Це дуже важко відпустити, бо я так само все планую й вдома. Робота та приватне життя завжди десь перетинаються, і поки що я не можу сказати, що це мене дуже бентежить. Можливо колись захочеться поставити конкретну межу, але сьогодні здається, що для менеджерської позиції це зробити складно. Інколи реакція на зовнішні або внутрішні питання потрібна в дуже неочікуваний час.

Чи з’явилися у тебе нові хобі/захоплення/активності з приходом в Innovecs?

Скоріше ні. Утім, можу допустити, що оточення Innovecs «‎дожало»‎ мене перейти від мрій до дій. Дещо завдяки колегам я наважилася придбати мотоцикл. Ми здійснювали виїзди з нашим Moto Community, було неймовірно класно. Здається, якби не ця мотивація з боку Community, я б не наважилася придбати мотоцикл у цьому мотосезоні.

В Innovecs класно незалежно від того, чим ти займаєшся і чим би хотів займатися. Велика кількість Community постійно мотивує до дій. Не можна бути овочем.

Що тебе надихає? Де ти шукаєш натхнення?

Я шукаю натхнення в результатах. Вони мотивують йти далі до нових досягнень. Я не можу стояти на місці, і мені погано, якщо півдня нічого не відбувається. Взагалі, дуже вдячна колегам, адже якщо я вже і починаю здаватися в якісь певний період, то команда приходить із результатами та досягненнями й цим заряджає мене. Такий от вічний двигун!

Що мотивує залишатися в Innovecs?

Люди та розвиток. В Innovecs наш gaming підрозділ дуже заряджений. Сюди хочеться приходити й звідси не хочеться йти.

Що з корпоративної культури Innovecs тобі подобається найбільше?

Культура Innovecs заснована на людях. Наше SPECIFIC ДНК круто показує орієнтацію на людей, кого ми шукаємо в команди. Працюючи в Innovecs, відчувається відношення до команди, колег, мене як до особистостей зі своїми інтересами, в першу чергу, а не як до ресурсу, який можна замінити (хоча бізнес є бізнес). Для мене таке відношення є важливим, адже на роботі ми проводимо більшу частину свого часу.

Що робить тебе щасливою людиною?

Все потрішки та що не вбиває. Я люблю життя. У мене класні друзі, класне середовище на роботі, класна родина, у мене є хобі — все це надихає і радує.

Про що ти мрієш сьогодні?

Прямо зараз я мрію на Новий рік полетіти до океану. Взагалі, мрію завжди мати можливість здійснювати свої бажання. А ще хочу, щоб було щастя навколо. А воно, як правило, в маленьких речах.

 

У пошуку ідеальної вакансії?
Надсилай нам своє резюме і ми зв'яжемося з тобою.